Для чого нам емоції?

Єдиної теорії емоції немає, але те, у чому сходиться більшість: емоція – це суб’єктивне переживання реакцій організму на різного роду зміни у внутрішньому або зовнішньому середовищі. Наприклад, страх можна описати і чисто фізіологічно (пришвидшене серцебиття, потовиділення, тремтіння в колінах), але на суб’єктивному рівні ми переживаємо саме страх, а не просто відчуваємо, що «у мене з якоїсь незрозумілої причини коліна підкошуються». Так, до речі, буває, коли свідоме переживання страху блокується повністю: тіло страх «відчуває», а ось на суб’єктивному свідомому рівні «все в порядку».

Отже, які функції виконують емоції (буду говорити про емоції людини)?

Як мінімум три:

А) Оцінка. Наприклад, страх ми відчуваємо, коли наш мозок, прочитавши всю можливу інформацію в зовнішньому середовищі, видає висновок: «небезпека!» Висновок буває заснований на попередньому досвіді, тому далеко не завжди наші емоційні реакції адекватні ситуації: психічно здорова людина з параноїчною поведінкою, ставши заручником генералізації (надузагальнення) свого минулого негативного досвіду спілкування зі значимими людьми, тепер боїться всіх людей. Позитивні емоційні стани на зразок радості і щастя теж пов’язані з оцінкою того, як йдуть справи. Здогадуєтеся, чому неможливо «відключити» негативні емоції, не пригнічуючи при цьому і позитивні? Функція-то одна.

Б) Мотивація і мобілізація енергії. Емоції нас ще і мотивують на здійснення тих чи інших дій. Якщо ми повністю відключимо емоційне життя людини, то вона просто ляже і буде дивитися в стелю – мобілізації енергії немає. Всім нам знайоме потужне «хочу!» І супутні йому емоції; нервове збудження при тривозі; сильний викид енергії при гніві. Емоції можуть мотивувати і «від противного»: «ніколи більше!».  Ми готові піти на багато що, аби не зазнати якісь дуже і дуже негативні переживання. Якщо ж нам все одно – ми нічого не будемо робити, тому що енергії немає.

З мотиваційної функцією є одна проблема – загальною закономірністю нашої психіки є боротьба мотивів, коли в конфлікт вступають прямо протилежні прагнення, відповідно енергії багато, але вона частково використовується на придушення «неправильних» стимулів. Знайома емоційна ситуація, коли щось хочеться купити, але при цьому ціна дуже висока, або потрібно зробити вибір однієї речі з п’яти, наприклад? Але купити ну дуже хочеться …

В) Маркування потреб. Емоції тісно пов’язані з потребами, і третя їхня функція (пов’язана з двома першими) – це забезпечення людини енергією для задоволення тієї чи іншої потреби і оцінка того, як це задоволення відбувається. Наприклад, незадоволена потреба в безпеці «маркується» страхом (якщо загроза очевидна і зрозуміла) або тривогою (загроза є, але незрозуміло що), страх і тривога мобілізують енергію для протидії загрозі (найчастіше через контроль). Сором вказує на бездонну діру в плані неможливості задовольнити потребу в прийнятті себе іншими людьми, гнів – на перешкоду, що раптово виникла на шляху задоволення тих чи інших бажань. Ми можемо не усвідомлювати потребу, але при цьому відчувати емоції, пов’язані з нею – в цьому полягає «маркування» потреб.Емоції можуть бути простими і складними. 

Прості емоції – це первинні, прості переживання, тоді як складні емоції складаються з декількох простих (і їх часто називають «почуттями»).

До простих емоцій можна віднести: страх, злість, відраза, сум, сором, вина, ніжність, радість, задоволення, цікавість, здивування, вдячність.

За кожною цією емоцією лежить:

а) оцінка ситуації

б) мотивація до певної дії

в) маркування потреби.

Страх: небезпеку / уникнути загрози / потреба в безпеці.

Вина: я зробив щось погане / спокутувати провину / потреба в прийнятті іншими людьми.

Подяка: мені зробили щось хороше / винагородити благодійника / потреба в стосунках з іншими людьми. І так далі. Прості емоції легко можуть бути переведені в дію.

Отже, спроба стати «раціональною машиною» або ігнорувати емоції, сидячи в медитації і чекаючи, коли вони «самі пройдуть, головне – ні в що не втручатися» – це спроба ігнорувати древній механізм саморегуляції, що працює, до того ж, на несвідомому рівні ( свідомість просто не встигає). Тому нам іноді здається, що емоції виникають самі собою, без будь-якої причини. Це може бути так, якщо ви прийняли психоактивні речовини або у вас серйозні психічні проблеми (при депресії або шизофренії порушується баланс нейромедіаторів). В іншому випадку – емоції завжди мають причини (усвідомлювані чи ні), тому що наша психіка знаходиться в безперервній взаємодії з навколишнім середовищем.

Тому «я не розумію, що на мене найшло, чому я на всіх дратуюся без причини!» – це пряма вказівка ​​на те, що якась потреба не задовільняється, причому тривалий час, і замість того, щоб боротися з «істеричністю», добре було б послухати те, про що хоче повідомити емоція (втім, роздратування на всіх і вся – це не емоція, а каламутна солянка  з недопережитих почуттів, недозрозумілих власних потреб). Як говорив Юнг про депресію: «Депресія подібна жінці в чорному. Якщо вона прийшла, не жени її геть, а запроси до столу, як гостю, і послухай те, про що вона має намір сказати ». Борючись із емоцією, ми боремося з індикатором проблеми, а не з проблемою. Неначе кращий спосіб боротися з пожежею – це розбити пожежну сигналізацію або кричати на палаючу червону лампочку.

Як перемогти ревнощі? -Не з ревнощами боріться, а розбирайтеся з відчуттям власної неповноцінності і неконкурентоспроможності в боротьбі за партнера.

Як перемогти страх публічного виступу? – Не зі страхом боріться, а розбирайтеся з тим, навіщо завдання «сподобатися всім присутнім» ви робите більш  пріоритетним за  завдання «донести бажану інформацію до зацікавлених слухачів». Погляньте в обличчя тому, що викликає страх, а не ламайте сигналізацію.

Емоції  не завжди говорять нам правду, тому що в психіці людини вони переломлюються через минулий досвід або запозичені чужі установки. Ми можемо побачити пожежу там, де її немає. Але вони завжди нам повідомляють щось про наш внутрішній світ, про те, крізь яку призму ми дивимося на наше оточення, і дають енергію на те, щоб вносити зміни. Важливо навчитися користуватися цим чудовим інструментом, а не ставитися до нього як до небезпечного звіра, якого краще посадити в клітку і тримати на голодному пайку.