Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №28 "Зірочка"


запам'ятати

 

На допомогу вихователям

Плануємо роботу

1. Плануючи роботу з дітьми за будь-якою схемою потрібно вказати: • вид занять: розділ програми, тема, програмові завдання (навчальні, розвивальні, виховні), матеріал та обладнання, хід у вигляді плану (молодим спеціалістам доцільно планувати хід занять у більш розгорнутій формі); •ігор: назва, мета, атрибути, обладнання та інвентар, дозування, за потреби — ускладнення, основні прийоми керівництва; •дитячої праці: вид праці, форма організації (чергування, доручення, колективна праця), зміст трудових завдань, мета, матеріал, обладнання , інвентар, окремі прийоми проведення; •спостережень, цільових прогулянок, екскурсій: об'єкт, мета, матеріал, перелік основних питань і завдань дітям; •прогулянок-походів за межі дитячого садка: кінцевий пункт, спосіб пересування, тривалість, мета, інвентар, хід у формі плану-схеми з визначенням місць, тривалості і змісту відпочинку; •самостійної діяльності дітей (рухової, художньої): назва форми роботи, матеріал та обладнання, прийоми керівництва; • бесід (колективних, з підгрупами): тема, мета, запитання дітям, використані художні твори тощо. • розваг (фізкультурних, музичних, літературних): вид розваги, тема (сценарій складається окремо, зокрема музкерівником чи інструктором з фізвиховання); • індивідуальної роботи з дітьми: розділ програми чи напрям навчально-виховної роботи, імена дітей, мета, завдання дітям, матеріал (інвентар); •індивідуальної роботи з батьками: форма роботи, імена дітей, з батьками яких ця робота планується, тема, мета. При складанні календарних планів старайтесь використовувати чіткі та конкретні формулювання!

/Files/images/ід.jpg

Пам’ятка для вихователів

«Негативні ознаки заняття проведеного без творчості»

Або «Чого не повинно бути ніколи»

· Відсутність плану заняття;

· Відсутність чітких цілей заняття;

· Невміння вихователя поставити і виконати програмові завдання;

· Відсутність бажання проводити заняття;

· Неспроможність вихователя бачити заняття в перспективі його розвитку;

· Використання тільки фронтальних способів організації дітей;

· Приділення уваги тільки вербальним методам спілкування з дітьми;

· Одноманітність структури заняття. Бідний його зміст;

· Дисциплінарні відносини з дітьми;

· Використання застарілих шаблонів занять;

· Відсутність комплексних завдань;

· Відсутність ігрових дій, ігрових вправ та інш.;

· Гальмування творчості дітей на заняттях;

· Відсутність самостійності, розкутості дітей, вільного спілкування;

· Спілкування вихователя з дітьми по типу «над дітьми», а не «поруч з ними»;

· Відсутність педагогічного такту, етики з боку вихователя;

· Невміння використати авторські програми, педагогічний досвід в практику своєї роботи;

· Невміння використати акторські здібності, невміння перетворити заняття в маленький театр чи казку.

/Files/images/вих.jpg

Взаємини дитини з однолітками

( Психологічні рекомендації вихователям)

1.Оскільки дитина діє за прикладом людей, які її оточують,то на перше місце виходять добрі взаємини між батьками й педагогами,з якими спілкується дитина.

2. Намагайтеся в дитячому колективі створити таку атмосферу, яка б не обмежувала дій дитини

(уникайте неаргументованих висловів:„Так не можна ” (чому? ), « Так не гарно» (чому?). Проведіть

із дітьми бесіду про те, до яких стосунків з однолітками у групі вони прагнуть.

3.Ефективним методом подолання байдужості дитини та неприязного ставлення до однолітків є організація театралізованої діяльності (інсценізаціядобре знайомих та улюблених казок).

4. Змістовим матеріалом для ігор - демонстрацій та інсценувань можуть бут не тільки казки, а й спеціально створені вихователями оповідання, в яких ідеться про виникнення якогось непорозуміння чи конфліктної ситуації.

5. Доцільно для налагодження контактів серед дітей використовувати моделювання ситуацій спілкування на комбінованих заняттях із мовленнєвих та продуктивно – творчих видів діяльності.

6. Час від часу вихователеві вато вдаватися до бесіди – аналізу, бесіди – узагальнення, аби показати переваги позитивних вчинків та формування у дітей гуманних взаємин.

7. Доцільно, порадившись із дітьми, встановити добрі традиції у групі, наприклад,зустрічати одне одного усмішками, веселими репліками. Це також сприятиме покращенню стосунків.

8.Одним із засобів формування позитивних взаємин є здійснення особистісно зорієнтованого підходу у виховані, який базується на самоповазі дитини, наданні їй права на вільний вибір партнера, дій, способу спілкування.

9.Створюйте умови, що сприяють встановлення та розвитку дружніх,приязних стосунків між дітьми. Проводьте ігри, аби зняти у них напруження, це їм змогу виявити здатність до співпереживання.

10. Визначте дітей, які схильні усамітнюватися. Спонукайте інших дітей запрошувати їх до спільних ігор.

11. Обговорюйте негативні вчинки, не зачіпаючи гідності дитини (скажімо, на прикладах персонажів художніх творів).

/Files/images/3.gif

"Пам'ятки для вихователів щодо забезпечення сприятливої адаптації дитини до умов дошкільного закладу".

• приймаючи новачка, спочатку назвіться самі;

• розмовляти з дитиною треба на рівні її очей;

• поцікавтеся, як звуть дитину вдома. Індивідуалізовані звернення допомагають налагодили стосунки − немає кращої музики для лю­дини, ніж її ім'я!";

• розпитайте маму, що вміє малюк робити самостійно, але не забу­вайте і про певне "застрягання" в розвитку у стресових ситуаціях;

• поцікавтеся у батьків про індивідуальні особливості малюка (як любить засинати, що любить їсти або що категорично не їсть і обов'язково, які продукти харчування викликають алергію);

• упродовж перших 3-5 тижнів перебування у дитячому садку варто зберігати "домашні" звички дитини;

• у групі новачків обов'язковим є називання наступних подій-пе­реходів від одного режимного процесу до іншого;

• забезпечте вільний режим перебування дитини в дитячому садку (довільний час приходу в групу, додаткові вихідні дні тощо);

• основне завдання вихователя − заслужити довіру малюка.

Дотримання правил прийому новачків педагогами всіх категорій до­зволить встановити довірливі стосунки з дитиною і її сім'єю та зберегти здоров'я малюка у цей період, що є головним завданням і окремого пе­дагога і дошкільної установи загалом. Оскільки навіть такий складний період, як входження малюка у нову ситуацію життєдіяльності, не має негативно позначатися на його розвиткові

/Files/images/13.gif

 

На замітку **

    Тематика безпеки життя дитини є однією з актуальних напрямів виховання. Небезпека завжди поруч з маленькими, недосвідченими дітьми.

Тому пропоную Вам активно працювати по даному напряму, аби змалечку прилучити дитині основи безпеки життєдіяльності.

Пам'ятка « Я САМ УДОМА»

· навчись користуватися дверним вічком;

· не відчиняй двері нікому сторонньому, навіть людині в службовій формі та дитині;

· не називай власну адресу по телефону, навіть якщо особа, яка і телефонує, переконує тебе що знає твоїх батьків;

· не кажи особі, яка зателефонувала, що ти вдома сам;

· якщо хтось ззовні намагається проникнути до вашого дзвони до міліції «02», або звертайся з вікна по допомогу до перехожих;

· не дражни тварин, навіть домашніх;

· ліки тобі мають давати лише батьки;

· не чіпай термометр, він містить сильнодіючу отруту — ртуть;

· не виходь на відкритий балкон;

· не перехиляйся через підвіконня;

· не бався з ножем та іншими гострими й дрібними предметами.

/Files/images/ввв.jpg

Сучасний вихователь

    Професія вихователя належить до творчих видів діяльності, оскільки професійна діяльність будь – якого педагога спрямовується на виховання унікальної, неповторної особистості.

Сучасний вихователь – це фахівець, який сьогодні працює в системі дошкільної освіти, володіє педагогічними технологіями, що відповідають новим суспільним цілям та рівню розвитку науки про дитину.

Він повинен вміти працювати в умовах ринку , розуміти що тільки високий професіоналізм, творчість, ініціатива допоможуть йому знайти своє місце та само реалізуватися в професії.

В.Сухомлинський сказав про це так «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення та оновлення – і тих, хто виховується, і тих, хто виховує»..

Вихователь повинен постійно працювати над підвищенням фахового рівня, володіти мистецтвом спілкування з людьми і дітьми. Сучасний вихователь володіє почуттям гумору. Саме він знадобиться в скрутну хвилину і додасть оптимізму в разі невдачі.

В сучасних умовах вихователь повинен мати найвищий рівень фахової підготовки та високий інтелектуально – креативний потенціал. Вихователь – впевнена в собі людина, яка вміє поводитися в товаристві, не викликаючи своїми вчинками, поведінкою та зовнішнім виглядом зневаги до себе, людина, яка дотримується чотирьох основних правил спілкування: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

Джерелом натхнення, що живить вихователя, є діти, вона живе ними. Саме діти, яких вона так любить, дають вихователю невичерпну енергію, життєлюбність і позитивне мислення.

Заповіді педагога:

Будь обережний!

Не помились!

Не нашкодь!

Будь надією для дитини!

Знай, чого прагнеш!

Постійно шукай у дитини скарби в душі!

/Files/images/пама.jpg

Для використання у роботі з формування знань дошкільників з ОБЖ

«НЕЗНАЙОМЦІ НА ВУЛИЦІ»

• У жодному разі не сідай в машину до незнайомої особи, хоч би як тебе не вмовляли;

• не вступай у розмову з незнайомими людьми на вулиці;

• не приймай ласощів з рук сторонньої людини;

• ніколи не йди з чужою людиною на її запрошення подивитися фільм, погратися іграшкою, зустрітися з близькими тощо — це може бути небезпечно;

• якщо незнайомець силою намагається тебе кудись вести, не со­ромся голосно кликати на допомогу;

• не дозволяй чужій людині цілувати тебе та голубити — це дозво­лено лише близьким;

• не говори нікому, що ти залишаєшся сам, удома нікого нема;

• не заходь до ліфту зі сторонніми людьми;

• не користуйся ліфтом без супроводу дорослих членів твоєї родини;

• не давай нікому ключі від квартири;

• за необхідності звертайся по допомогу до людей, які виконують службові обов'язки: міліціонер, військовий, касир, кондуктор тощо;

• якщо незнайома особа просить тебе провести її, бо їй стало зле, не погоджуйся — виклич швидку допомогу.

 

/Files/images/1303195722_prevyuprava.jpg

Основні напрямки правового виховання в дошкільному навчальному закладі

   Важливість право-виховної роботи немає потреби доводити. Правове виховання особистості в цілісному педагогічному процесі необхідно розглядати з урахуванням вікового аспекту.

Дитинство – унікальний період, коли формуються риси характеру, основи моделі поведінки, ставлення до себе і навколишнього світу. Мала дитина подібна до губки, яка жадібно вбирає уміння, знання, погляди та думки. Тому моральні основи правового виховання закладаються саме в дитинстві у моральних відносинах у родині, дитячому колективі.

Роботу дошкільного закладу з правового виховання необхідно спрямовувати в трьох напрямах:

  • методична та контрольно-аналітична робота з педагогами;
  • навчально-виховна робота з правової освіченості дошкільників;
  • робота з батьками.

Мета навчально-виховної роботи з правової освіченості дошкільників – дати дітям початкові знання про норми поведінки, формувати навички їх дотримання, відповідного ставлення до правомірних дій, вчинків, а також до правопорушень, злочинів, шкідливих звичок та інших проявів антигромадської поведінки, виховувати повагу до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку, знайомити з правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту тощо.

Для досягнення вказаної мети правовиховна робота з дошкільниками передбачає розв’язання цілого ряду завдань.

Пізнавальні завдання: формувати у дошкільників:

  • розуміння цінності людської особистості, цінності життя і здоров'я людей;
  • уявлення про нашу державу, її закони, права та обов’язки людей, правила і норми їхнього співжиття в соціумі;
  • правову свідомість, уміння діяти відповідно до закону;
  • повагу до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; утверджувати гуманістичну мораль;
  • адекватну самооцінку як регулятор її моральної поведінки, що становить основу таких почуттів, як обов’язок, відповідальність, сором, провина, совість;
  • усвідомлення своєї залежності від представників старшого покоління;
  • розуміння обов’язків щодо молодших, уважно й турботливо ставитися до них, опікувати їх, допомагати їм, виявляти правдивість, чесність у стосунках із молодшими, справедливість в оцінці їхньої поведінки;
  • навички безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих, уміння швидко звертатися по допомогу у критичній ситуації.

Розвивальні завдання: розвивати у дітей:

  • критичне, логічне мислення, вдумливість;
  • вміння оцінювати ситуації морально-правового змісту;
  • вміння запобігати виникненню конфліктів, долати їх;
  • висловлювати та відстоювати свою точку зору; аналізувати власну позицію та враховувати думку інших;
  • почуття відповідальності за свої дії;
  • вміння співвідносити свої домагання з можливостями; орієнтуватися в своїх чеснотах і вадах;
  • вміння захищати молодших від несправедливості, грубощів, зухвальства;
  • відчуття захисту, підтримки, життєвої опори, які дають батьки, бережливо і вдячно цим користуватися.

Виховні завдання: виховувати у дошкільників:

  • пошану до законів України;
  • уміння дотримуватися правових обов’язків та користуватися своїми правами;
  • почуття гордості за себе, за свою індивідуальність, гідність, впевненість у своїх можливостях;
  • шанобливе ставлення до рідних, знайомих, відчувати межу припустимої поведінки;
  • почуття приязні, щирості, жалю, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими;
  • почуття відповідальності за доручену справу, результат якої важливий для навколишніх;
  • готовність радіти успіху ровесника, розділяти його засмучення, допомагати в разі необхідності;
  • негативне ставлення до будь-яких форм насильства;
  • бажання виконувати правила співжиття у сім'ї; розрізняти обов’язки і поважати права кожного члена сім'ї, сумлінно виконувати власні обов’язки.

Враховуючи вікові особливості дошкільників, з дітьми необхідно спілкуватись зрозумілою для них мовою та виходити з таких принципів:

  • зв’язку правового виховання з практичними життєвими ситуаціями;
  • зміст інформації повинен відповідати віковому рівню життєвого досвіду, світогляду, особливостям психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, сприймання);
  • поєднання колективного та індивідуального підходів;
  • єдності правового і морального виховання;
  • логічної послідовності правового виховання: від одержання знань про норми, до засвоєння їх на практиці, і надалі до формування усвідомленої установки щодо необхідності дотримання їх кожною людиною;
  • пріоритету ігрових методів правового навчання та виховання з метою активізації інтересу до засвоєння норм проживання у суспільстві;
  • інтеграція різних видів дитячої діяльності;
  • цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів;
  • поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.

Сюжетно-рольова гра у житті дитини

/Files/images/0023-32.gif/Files/images/Photo 006.gif

   У розвитку дитини і колективу дітей велика роль відводиться основному виду дитячої діяльності в дошкільний період – грі.

    Філософи, історики, етнографи, психологи, педагоги вивчають походження гри, її місце в житті дитини, можливості ефективного використання ігор для вирішення виховних завдань.

Для дітей дошкільного віку ігри мають виняткове значення: гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання.

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей.

    Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. В іграх дітей дошкільного віку вони надзвичайно різноманітні й відображають конкретні (соціально-історичні, географічні, побутові тощо) умови їхнього життя. Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми). Проте в їх розвитку спостерігається певна тенденція: спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім — ігри на теми праці і нарешті — ігри суспільної тематики. Різноманітність сюжетів залежить від масштабу і глибини пізнання дітьми навколишнього світу.

    Зміна ігрових сюжетів пов´язана з розширенням їх джерел. Ігри молодших дошкільників живляться здебільшого враженнями, які вони черпають з безпосереднього спілкування з навколишнім світом. В іграх дітей старшого віку все більше починають виявлятися здобуті ними з різних джерел знання, безпосередній досвід: вони відображають не тільки події, в яких особисто брали участь, а й ті, які спостерігали. Поглиблення змісту гри виявляється в розвитку здатності дітей до продукування і втілення задуму, саме в у процесі сюжетно-рольової гри у дошкільників розвивається здатність до творення і реалізації задуму, який, будучи на перших порах спонтанним, з часом постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, діти не просто механічно копіюють дії дорослих, а відтворюють почуття, переживання, наснажують їх особистісним смислом.

    Структура сюжетно-рольової гри (Д. Ельконін): — ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри; — ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі; — ігрове використання предметів, за якого реальні предмети замінюють ігровими; — реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри. Особлива роль належить вихователю.Саме від особистості педагога, його знань, умінь, професійної майстерності та здатності творчо організувати керівництво ігровою діяльністю дітей залежить використання її з метою всебічного розвитку особистості дитини "- Русскова Л.В.

      Процес керівництва включає 3 групи методів.

---Перша група методів пов'язана із збагаченням дітей знаннями, враженнями, уявленнями про навколишнє життя:спостереження, екскурсії , зустрічі з людьми різних професій; емоційно-виразне читання художньої літератури; бесіду; демонстрація картин, складання дітьми оповідань на певні теми, лялькового теат.

---Друга група - це методи, що сприяють становленню і розвитку ігрової діяльності. Серед них важливе місце займає безпосередню участь вихователя в творчій грі, допомога вихователя, шляхом пропозицій, нагадувань, рад, підбору ігрового матеріалу, бесіди-розмови з приводу задуму гри, розвитку її змісту, підбиття підсумків.      ----Третя група методів пов'язана з навчанням дітей конструювання з будівельного матеріалу і обігравання будівель, виготовлення іграшок. У цю групу входять такі методи і прийоми, як спільне виконання вихователем і дітьми будівель; тощо.

   Вплив такої гри на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки.

   Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність для дитини дошкільного віку має найкращі можливості для соціального розвитку дошкільника.

Індивідуалізація в навчально-виховному процесі ДНЗ

    Індивідуалізація освітнього процесу в ДНЗ – це творчий розвиток кожної дитини, це гуманізм та любов, повага, турбота про кожного вихованця. Індивідуалізація потребує врахування індивідуального ступеню розвитку пізнавальної, емоційної, вольової та ін. сфер дитини, що обумовлені різноманітними чинниками педагогічного процесу.

   Основними позитивними факторами виступає педагогічний досвід вихователя, створення матеріальної та методичної бази, співпраця з батьками задля єдиної мети – формування гармонійно розвиненої індивідуальності малюка.

     Узагальнюючи теоретичні дані з літературних джерел, виділяють наступні етапи процесу індивідуалізації:

1. Попереднє виявлення індивідуальних особливостей кожної дитини. Сюди відносять збір необхідної інформації про особистість дитини, умови її виховання, загальний рівень розвитку, життєва біографія малюка.

2. Уточнення, деталізація отриманих даних шляхом проведення безпосереднього дослідження різноманітних аспектів розвитку дитини. Ефективними методами роботи є експертне оцінювання, педагогічні ситуації, аналіз продуктів діяльності, робота на занятті, спостереження, бесіда, анкети дорослих. Доцільним є ведення щоденника спостережень, карток, де б фіксувалися результати і в подальшому можна було спів ставити вихідні та кінцеві результати.

3. Фіксація результатів, яка має поєднувати результати психолого- педагогічного обстеження,

4. Систематизація, узагальнення даних, що являє собою занальну картину особливостей, шляхів розвитку дитини, її сильних та слабких сторін.

5. Визначення завдань навчально – виховної роботи безпосередньо з дітьми та дорослими, що сприятиме всеохоплюючій роботі з максимальним впливом всіх сторін на особистість дитини.

6. Вибір методів та засобів роботи, що має врахувати роботи батьків вдома та вихователя у садку. Методи мають забезпечити високу результативність виховного процесу, бути адекватним, доречними до дитини, апелювати до її індивідуально – психологічної природи.

7. Визначення програми навчання та наповнення змісту, що передбачає варіювання роботи відносно умов, інтересів та завдань це своєрідний перспективний план роботи, стратегія роботи.

8. Створення середовища, що становить собою комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.

9. Практичне втілення індивідуального підходу безпосередньо в умовах садку та вдома.

Прогноз результатів, подальша профілактична та кореційно – розвивальна робота .

/Files/images/8.gif

Поради педагогам щодо розвитку творчості у дітей

1. Якщо Ви вмієте любити себе як унікальну частинку великої Природи, Ви навчите цьому дітей. Дитина, не спроможна себе любити, не може залишатися щирою. Без щирості неможлива твор¬ча свідомість.

Пам'ятайте: "Наскільки приємною може бути людина, коли вона вміє бути сама собою". (Платон)

2. Якщо Ви поважаєте і любите тих, хто оточує, Ви навчите цьому дітей.

Пам'ятайте: Повага передбачає відсутність насильства. В ній мається на увазі бажання, щоб інша людина росла і розвивалася такою, якою її визначила природа. Повага - це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність людини. Любов - акт давання: віддати свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

3. Якщо Ви звертаєте увагу на достойності дитини і вірите в її можливості - Ви навчите її вірити в себе і отримувати перемогу.

Пам'ятайте: про першу формулу освіти "Ти все зможеш!"

4. Якщо Ви вмієте авансом дарувати похвалу і небайдужі до творчості дитини - в неї більше шансів відбутися.

Пам'ятайте: "Таланти виховуються заохоченнями". (В. Оствальд)

5. Якщо Ви порівнюєте одну дитину з іншою, Ви блокуєте можливість розуміти і приймати іншу людину.

Пам'ятайте: Порівнювати дитину можливо тільки з нею самою сьогоднішню зі вчорашньою.

6. Якщо Ви допоможете дітям відчути глибину сприймання, побачити навіть у маленькому предметі великий світ, навчите дивитись і бачити, слухати і чути, розуміти, відчувати і любити – Ви подаруєте їм радість високої культури.

Пам'ятайте: Високій культурі неможливо навчити, її треба увібрати в себе. Вона не тільки в логіці, вона в почуттях.

7. Якщо Ви пропонуєте дитині свободу і вчите нею користуватися – Ви підтримуєте в дитині енергії розвитку, пізнання і творчості.

Пам'ятайте: Заборона для дитини - гальма, які зупиняють дії всіх цих енергій.

8. Якщо Ви разом з дитиною шукаєте рішення, а не перевіряєте, чи правильно вона намалювала, - Ви розвиваєте можливість творчого бачення і не засмічуєте сприйняття стереотипами.

Пам'ятайте: Немає правильних і неправильних малюнків і фантазій! Дитина не помиляється, вона шукає свій шлях. Дуже велика небезпека для творчості - штамп.

9. Якщо Ви чекаєте в малюнку відображення не того, що бачить дитина, а як вона бачить і як відчуває, - Ви підтримуєте дитячу геніальність.

Пам'ятайте: Дитина живе на іншому рівні - фізичному й емоційному — і відчувати як доросла людина не може.

10. Якщо для Вас важливо те, як Ви відкрили, аніж те, що Ви відкрили, - Ви вчите дітей одержувати задоволення від пізнання.

Пам'ятайте: Знання приходить тоді, коли Ви розумієте, як Ви зрозуміли. І Вам цікаво розуміти.

11. Якщо Ви не поспішаєте в спілкуванні з дітьми - Ви вилучаєте байдужість.

Пам'ятайте: У спілкуванні з прекрасним мовчанням можна сказати більше, ніж словами.

12. Якщо діти працюють із цікавістю, вони застраховані від примушеної діяльності. Примушення для дитини завжди стрес, під час якого організм знаходиться в постійному напруженні.

Пам'ятайте: Щоб захопити дітей, треба спочатку захопи¬тися самому.

13. Якщо Вам не подобається малюнок дитини, не поспішайте давати негативну оцінку. Невизнаний малюнок замикає особистість маленького художника.

Пам'ятайте: Праця душі дитини заслуговує визнання. По¬хваліть авансом і спробуйте подивитись на малюнок очима дитини.

14. Якщо Ви радієте творчим успіхам дітей, Ви вчите їх радіти чужим перемогам.

Пам'ятайте: Східна мудрість наголошує: "Поспішайте захоплюватись людиною, інакше ви пропустите радість".

/Files/images/5.gif

До професійної скарбнички вихователя

Твори про професії дорослих для дітей.

І. Чопей. «Хліборобом буд я»

О. Пархоменко. «Я матусю дожидаю»

С. Маршак. «Пошта»

С.Михалков. «Дядя Стьопа»

С. Довженко. «Зернятко»

С. Михалков. «А що у вас?»

О. Донченко. «Голубий гвинтик», «Золоте яєчко»

Б. Житков. «На крижині»

В. Маяковский. «Кем быть ?»

В. Маяковский. «Конь-огонь?»

С. Маршак. «Откуда стол пришел ?»

Г.Ладонщиков. « Звездочка»

Д. Родари. « Чем пахнут ремесла?»

И. Винокуров. « Самолет летит» (отрывки)

С. Вальял. «Семь друзей Юсикке»

Э. Шил. «На все руки, на все колеса»

А. Григорчук. « Влітку день годує рік»

В. Багірова.» Полікую книжку»

Л. Компанієць. «Три долоні»

Т. Коломієць. Вірші: Котику-воркотику. Праля. Гончарний круг. Вітрячок. Відерце. Веселий душ.

М. Познанська. « Правда ж, мамо, я великий?»

О.Пархоменко. «Детимам і Явсесам»

Віть Вітько. «Наша Настя невелика»

М.Стельмах. « Грядочка сестричка»

А.Качан. « Горнятка - двійнятка»

І. Франко. «Коваль»

В.Чухліб. « На машині »

М.Слабошпицький. «Обід для батька»

Г.Шадаева. «Большая книга профессий для самых маленьких»

/Files/images/5.gif

Мовленнєві заняття в системі сучасної дошкільної освіти.

      Мовленневий розвиток дошкольника — складний психолопчний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначаеться мірою сформованоси знань, умінь та навичок дитини i виявлясться в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленневого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: irpи, проблемні ситуації і, звичайно, заняття.

Неможливо уявити належний рівень життевої компетенцп людини без оволодіння мовленням. Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового розвитку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми поведінки — основу її життевої компетентности, тобто, як влучно висловилася заступник директора інституту проблем виховання АПН України, доктор педагогічних наук Олена Кононко, «оволодіває наукою i мистецтвом жити серед інших». 3 огляду на це проблема розвитку мовлення дитини завжди була однією з центральних у дошкільній освіті. Нині ж провідною метою дошкільної лінгводидактики є виховання мовної особистості.

Значения занять у формуванні мовленневої компетенції дошкільників

       Мовленнєва компетенція — це вміння на практиці доречно користуватися мовою (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати ддя цього як мовні, так i позамовні (мiміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби. Це полікомпонентний утвір, що містить такі компетенції:

■ лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, їx доречне застосування, вживання засобів мовної виразності: приказки, прислів'я, фразеологізми, епітети, порівняння);

■ фонетичну (правильна звуковимова, розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

■ граматичну (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: рід, число, відмінки, час тощо) та діамонологічну (розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні види розповідей, переказувати).

   Мовленням дитина оволодіває в процесі спілкування під час piзних видів діяльності, адже всі вони тісно пов'язані з мовленням i супроводжуються ним. Але повсякденного спілкування для становления мовленневої компетенції, звісно, недостатньо. Основною формою навчання дошкільнят у процесі організованої пізнавальної діяльності все ж лишаеться заняття. Саме на заняттях вихователь систематично та послідовно формує у дітей мовленневі уміння та навички, які закріплюються при спілкуванні дітей під час різних видів діяльності в повсякденному житті.

    На заняттях з мовленнєвого спілкування діти мають не стільки засвоювати матеріал про навколишній світ, скільки вправлятися в мовленнєвій діяльності. Необхідно звертати увагу вихователів на те, що на такому занятті основну увагу варто зосереджувати на практичному засвоєнні дітьми норм рідної мови (фонетичних, лексичних, граматичних); формуваннi навичок розповідання та переказування. Заняття з мовленнєвого спілкування проводять у вcix вікових групах один раз на тиждень лише з підгрупами дітей. Тільки за цієї умови можна забезпечити максимальну мовленнєву активність дітей на занятті.

/Files/images/5.gif

Народ скаже - як зав’яже

Прислів’я про працю.

До професійної скарбнички вихователя.

Без діла жить - тільки небо коптить.

*****

Без роботи день роком стає.

*****

Де праця щира там густо, де лінь там пусто.

*****

Діло майстра величає.

*****

Хто, дбає той має.

*****

Не нагнувшись гриба не знайдеш.

*****

Треба нахилитись,щоб з криниці води напитись.

*****

На дерево дивись,як родить,

а на людину ,як робить.

*****

Взявся за гуж - не скажи, що не дуж.

*****

Праця чоловіка годує,а лінь марнує.

****

Маленька праця краще за велике безділля.

****

Аби руки та охота, буде зроблена робота.

****

Де трактор оре, там врожай як море.

****

Поробиш до поту, то й поїси в охоту.

****

Без трудів не їстемеш і пирогів.

****

Навчання і труд поруч ідуть.

****

У вмілого руки не болять.

/Files/images/5.gif